Професійний
стрес - емоційний стан людини, який
викликається несподіваною та напруженою
ситуацією у трудовому колективі,
конфліктними взаємовідносинами,
інтелектуальним і емоційним перевантаженням.
Психологи зазначають, що у стресовому
стані людина частіше припускається
помилок, їй важко здійснювати цілеспрямовану
діяльність, переключення і розподілення
уваги, у неї порушується перебіг
пізнавальних процесів (сприйняття,
пам'яті, уваги, мислення), спостерігається
розладнання координації рухів,
неадекватність емоційних реакцій,
виникає загальне гальмування чи повна
дезорганізація діяльності. Крім
негативних фізіологічних наслідків
для організму людини (підвищення
кров'яного тиску, серцевий напад, головний
біль, розлади шлунку тощо) стреси можуть
у свою чергу вкрай негативно впливати
на якість педагогічного процесу.
ФАЗИ СТРЕСУ
1. Фаза тривоги. Організм мобілізується для зустрічі із загрозою. У
людини виникає стан занепокоєння, тривоги, відбувається зміна фізіологічних
функцій організму (змінюється частота дихання і пульсу, підвищується тиск,
збільшується печінка тощо). На певний час дещо знижується опір організму. Однак
потім поступово починається мобілізація внутрішніх адаптаційних резервів,
захисних сил, які розкривають додаткові можливості психіки людини,
активізуються його психічні процеси (сприймання, пам’ять, мислення). Ця фаза
відповідає наявності у людини стресу
слабкого ступеня.
2.
Фаза опору. Якщо
стресор продовжує діяти, організм людини і його психіка перебудовуються,
пристосовуються, адаптуються до нових ускладнених умов діяльності, при цьому
активно витрачаються внутрішні ресурси, спостерігається активізація мислення і
пізнавальної діяльності. Спостерігається загальна мобілізація психічної
діяльності, яка не притаманна людині у звичайних обставинах: зібраність,
організованість, підвищена розумова працездатність, кмітливість, впевненість у
собі, блискавична реакція, стійкість до перешкод, активізація мовленнєвої
активності. Ця фаза відповідає наявності у людини стресу середнього ступеня.
3. Фаза виснаження. Однак, із плином часу, внаслідок продовження дії
екстремальної ситуації, відбувається послаблення опору організму, фізіологічні
реакції перевищують норму, знижується критичність мислення, працездатність
людини. Тому, заключна фаза характеризується, на думку Г. Сельє, виснаженням
«адаптаційної енергії», що призводить до дезорганізації діяльності, нервових
зривів і навіть – до смерті. Ознаками цієї стадії є поступове ослаблення
фізичної і вольової активності людини, погіршення пам’яті, зменшення обсягу
уваги, помилки у сприйманні, труднощі в осмисленні та розумінні ситуації,
уповільнення мисленнєвої діяльності, загальмованість у прийнятті рішень,
неадекватні реакції на зміну ситуації, метушливість. Може проявлятися
безпідставне роздратування, образливість, імпульсивність, тривога, втомленість,
страх, знижується рівень самоконтролю. Відзначаються порушення сну, втрата
апетиту, виникають головні болі, вегетативні реакції, психосоматичні
захворювання. Ця фаза відповідає наявності у людини стресу сильного ступеня.
Немає коментарів:
Дописати коментар